Юлія Спічак. Вірші: "Вітер сонце загасив в долонях...", "Мов синій птах я на шляху...", "Розіб'ю душу-скарбничку...", "Я поволі падаю...", "Десь безодня..."

Юлія СПІЧАК

Народилась 20 червня 1977 року. Вчилась у гуманітарній гімназії №23. По закінченню  Острозької академії за спеціальністю культуролоґія, працює журналістом ґазети "Правда Житомирщини". Автор збірки російськомовних поезій "СтихиЯ".


* * *

Вітер сонце загасив в долонях,
Щоб згорнулась темрява в клубок.
Вибиває марші дощ на скронях -
І стікає в річище думок...


* * *

Мов синій птах я на шляху.
Поперед мене вигравало небо,
Гойдавсь на вітті час -
Все жду.
Позаду мене -
Темінь, темінь.

Півнів охриплі голоси
Озвалися глухим стаккато...


* * *

Розіб'ю душу-скарбничку.

Настромлю на знеболені нерви скалки твоїх думок,
Зліпки твоїх дотиків.
Заварю міцну каву твого погляду.

Смакує гіркота твоєї присутности.


* * *

Я поволі падаю,
Хапаючись за дзвони і кватирки.

Я ще не варта небуття.

Як достигають мої очі. Висмоктують безодню ночі -
Оте вселенське молоко

Закляклу душу -
В сувій ранку.

Спали, світанку!


* * *

Десь безодня,
а тут -
Лише неба край.
Це не пекло,
чистилище,
Чи то -
Рай.
Звідси витекли
  всі струмки,
Стерлись контури,
Вилетіли
птахи.
Височить олтарем
Та стіна,
Де рве вітер на шмат
Очі та імена.
Де безсилі примари
Блідих видінь.
Де поставиш
Хрест.
Де відходиш
В тінь.

Юлія Спічак. Вірші: "Вітер сонце загасив в долонях...", "Мов синій птах я на шляху...", "Розіб'ю душу-скарбничку...", "Я поволі падаю...", "Десь безодня..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 78-79. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)