Вероніка Кавун. Вірші: Горище, Сон, Тут Я Там (Спокій Між Світами), Вузол

Вероніка КАВУН

Навчається у СШ №23, виграла можливість закінчити школу в Америці. Має дві поетичні збірки "Задзеркалля", "Завтра" (2001 р.).

ГОРИЩЕ

По жилах течуть спогади
часом гіркі
часом солодкі
чи солоні, наче кров.
Мозок звалище
фотокарток імен фраз
липкого павутиння облич
і уламків часу
із чиїмись ініціалами
На підлозі засохла кров
відбитками літер
чи тільки здалося?
На то сліди
під якими й досі скрипить підлога.
Тут можна знайти все
привиди міста комашню
героїв зі старих книжок
вони туляться по кутках
потроху висихаючи на пилюку
як і все тут
я люблю занурювати руку у пил
під його товстим шаром
намацувати апельсинову шкірку місяця
він також злякався
і дрижить під моїми пальцями
тут повно пасток
прихованих та відкритих
для мишей і людей
ступай по дошках обережно
бо небо із якого їх витесано
вже давно прогнило
і ось-ось ковтне твої підошви
Тут повно таємниць
та чомусь ніхто не повертався сюди вдруге
вони бояться не вміють
читати спогади
часом гіркі
часом солодкі
чи солоні наче кров
Спогади із минулого
чи майбутнього.

СОН

Намалюй на мапі власний материк, підніми з-під океану. Атлантики чи просто відколи від уяви безлюдний острів відроджений чотирма стінами простору. Най це буде твоя особиста планета, і поки астрономи ламають голови над цією загадкою природи, відшкреби душу від жовтого нальоту та іржі і скупай у океані, котрому набридло бути солоним. Над тобою небо, під тобою небо, у тобі небо... Спробуй розмалювати його старими акварелями - нехай Бог посміхнеться на твої спроби допомогти. А потім візьме твою долоню у свою і виведе на небі ваші імена. Ви довго блукатимете по воді, що приємно лоскоче ноги... Аж поки годинник не зліпить реальність докупи у стару звичну планету Земля.
6:00. Почався новий день.

ТУТ    Я     ТАМ
  ( СПОКІЙ МІЖ  СВІТАМИ)

Тут є початок - у ритмі втоми
Там є кінець  - у верлібрах міста
Я посміхаюсь комусь чужому
Хто облітає пробачень листям
   
Тут гори знов підіймають комір
 І вікна тут протікають світлом
А я сміюсь і міняю колір
Тих перевтілень, побитих вітром

Там ліхтарі заплітають площі
У вулиць довгі і сиві коси
А я  живу і сміятись хочу
Я - перший сніг.
Я - дощу волосся.
   
Щоранку тут - сотворіння  світу
Щоночі там - хрест і воскресіння.
Я посміхаюсь і тихо квітну.
Я - літня  злива.

 ВУЗОЛ

Комусь неважливо
куди іти
хтось на піску передбачень
відобразить прямокутність симпатії
Простота вражає
своєю заплутаністю
Це все, чим еволюція
може похвалитись
а я щоранку
малюю нове  обличчя для Бога
але щоразу знаходжу у ньому
свої риси
Вони ріжуть полотнище навпіл
і стирають із пам'яті
всюдисущі
Куди і Навіщо
Я забуваю
своє сонце вдома
і знову роздираю руками темряву
клянучи свою забудькуватість
я хочу знайти те , що  шукаю
зрозуміти
беззмістовне
але світ, як словник
підсовує сотні своїх відповідей
Вони як бульбашки на воді
охоронці пустоти
Вірші думають
що знають все
хоча насправді вони просто всотують
холодну вологу безпорадності
Я - мала дитина
що за все життя
вивчила лише  одне слово:
" Чому?"

Вероніка Кавун. Вірші: Горище, Сон, Тут Я Там (Спокій Між Світами), Вузол / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].