– Петре Васильовичу, а що було на початку «Слова»?
– Від початку своєї роботи в університеті (колись – педінституті) переймався творчістю початківців і як редактор стінгазети «Філолог» розміщував у ній їхні твори протягом багатьох літ. Але в якийсь момент зрозумів: епоха стінгазет безповоротно минула, тож на часі видання факультетського журналу. У моєму «портфелі» на той час була повість Марини Мисливець «Абітурієнтка» (після її публікації був невеликий скандал, навіть ректор зацікавився, а цього для популяризації журналу й треба було!), вірші Тетяни Павлінчук (тепер, закінчивши аспірантуру, проходить стажування у Польщі), проза та поезія Романа Здорика (тепер помітного у Житомирі журналіста), вірші Анфіси Горбань (нині – кандидат філологічних наук, викладач кафедри української літератури), проза Олени Юрчук (кандидат філологічних наук, теж працює у нас на кафедрі), літературно-критична стаття Ірини Хомчук (зараз працює на посаді відповідального секретаря обласної газети «Житомирщина»). З цього літературного матеріалу і був сформований перший номер журналу. Назву придумав сам, беручи до уваги, що це журнал саме філологічного факультету. Для нашого навчального закладу це був перший літературно-художній журнал. Таким, тобто першим, він і досі залишається, бо нічого подібного на інших факультетах немає.
– Як багато авторів пройшло сторінками журналу?
– Коли вийшов десятий випуск, я зібрав усі номери докупи і ностальгічно переглянув автуру – нарахував понад шість десятків авторів. А серед них відомі в університеті та поза його межами люди: Галина Левченко, кандидат філологічних наук (викладає на нашій кафедрі), Андрій Савенець, член Спілки письменників України, знана в сучасному літературному процесі Юлія Стахівська, викладачі кафедри редагування та основ журналістики Надія Миколаєнко та Олена Свінціцька, журналісти Людмила Сайко, Марія Сівоха, Богдан Коханевич, викладач агроекологічного університету Олена Шегеда а також нинішня талановита молодь – Наталя Косинська, Маріча Море (псевдо), Яніна Сафан, Юлія Гуз, Олександр Трохимчук, Ольга Расовська, Світлана Гаврилюк та інші.
– Що Ви скажете про якість опублікованих творів?
– Ми (а це передусім мої помічники, творці і редактори матеріальної оболонки журналу Анфіса Горбань, Галина та Олег Левченки) приймаємо все, що нам пропонують студенти та молоді викладачі, а потім проводимо так звану літературну експертизу – відбираємо якісні матеріали. Орієнтуємося передусім на сучасні за стилем та образотворенням тексти, заохочуємо твори оригінальні, в яких помітна неповторна авторська індивідуальність. Тому публікації в цілому мають достатній художній рівень. Для журналу беремо твори будь-яких жанрів та форм самовираження, аби то було слово живе та самобутньо сказане.
– Чи підтримує вас хто-небудь матеріально у підготовці журналу?
– Можете не повірити, але із самого початку – це мої власні кошти (із зарплати). Думалось, що журнал будемо продавати і на виручені кошти видавати наступні номери. Але студенти не купують журнал, хоча читають охоче. Так усе й залишилось: папір купую я, а технічне забезпечення (набір, верстка, виготовлення) спочатку було справою Андрія Савенця, потім – Анфіси Горбань, а останнім часом – подружжя Левченків. Примірники журналу передаємо до бібліотеки, в інші університети, по декілька примірників даруємо авторам.
– І на завершення поділіться, будь ласка, творчими планами на майбутнє.
– Допоки я сам переймаюся цією справою, поки у мене є мої учні-однодумці, журнал буде виходити. Користуючись нагодою, хочу зі сторінок «Універсума» запросити всіх, хто любить слово, уміє або лише пробує себе виразити за допомогою художнього слова, звертатися особисто до мене, на кафедру української літератури зі своїми творчими доробками та пропозиціями. Всіх вислухаємо, прочитаємо, а краще і гідне опублікуємо у черговому номері випуску «Люблю+Слово».
Влас. кор.
І досі цей журнал – перший // Універсум. – №62, грудень 2008
Немає коментарів:
Дописати коментар