***
Стисла зуби ненависть гірка.
Стисло кажучи — все пропало!
Щиро кажучи — в серці дірка!
Я мовчу… Тут сказати мало.
Звідкись взявся посеред буднів
І той день став для мене святом!
Ти сказав мені незабутнє:
«В серце впустиш заночувати?»
Був голодний напевно дуже!
І жагу втамував безбожно:
Як не вийшло вже з`їсти душу —
Понадкушував скрізь, де можна!
***
Такою гіркою,
Без цукру і кави,
Обпечена долею,
Більше не буду малою…
А ти все проґавив!
І слідом весь світ за тобою…
Що все буде добре,
Мені вже не варто казати…
Бо все вже було!
Віджило і пішло!
І серце хоробре
Сховалось у закутку хати…
Ну, такоє...
Якась незнана зовсім сила
Пустила в серденько стрілу...
Ну, все! Літатиму на крилах,
Сховаю в запічку мітлу!
Ну все! Тепер не скалю зуби!
Тепер я капці в них несу!
"Тримай, хазяїн! Ще щось, любий?" —
Де ще знайдеш таку красу!?
А хочеш чаю? Може кави?
А хочеш я зроблю ремонт?
У тебе! У твоєї мами!
Ну що? Ти want чи ти не? want?
А ще, якщо ти дуже хочеш,
Завжди дивитись в мої очі —
Я нас з`єднаю класним скотчем!
Тобі сподобається, точно!
А хочеш, я зроблю тату
Із іменем твоїм на грудях,
На двох! І моду заведу
Лиш в декольте бувать на людях.
Ну, все! Ну, все заради тебе!
Я навіть ноги поголю!
Якщо, тримаючи коліно,
Ти скажеш: "Я тебе люблю..."
А де ж ті крила? — Ой! Дістали!
Ну може там колись були...
Молочні всі повипадали…
А корінні не відросли!..
Ольга Кучук. Вірші /
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературно-художній журнал. - 2011 - #16. - 160 с. - С.95-96.
Немає коментарів:
Дописати коментар