Зміст альманаху "Зустріч '99"

Зміст / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 72-74.

Олег Левченко. Післямова до альманаху "Зустріч '99"

І ось, нарешті, відбулася «Зустріч» з молодими поетами та прозаїками. Наскільки свіжо та невимушено промайнуло літературне знайомство, де кожен зміг знайти себе у творчості будь-якого автора - духовного побратима! І як приємно, що це єднання позначене національним самоствердженням і любов'ю до українського!
У намаганні віднайти таку назву, яка б відображала ліричність, невловиму магію закоханості та знайомства, молодого шаленства в творенні несподіваного, натрапили на слово «Зустріч».
Мабуть, у Вас промайнула думка: чому засновано цей альманах?
Для мене питання української мови гостро постало близько чотирьох років тому. Якось заторкнув моє серце історичний факт знищення колонізаторами одного корінного народу. Після цього я подивився на нас, спробував збагнути і наш історичний шлях, адже саме таке гноблення спіткало й українців! Згадаймо роки імперій, голодоморів, хронічного невизнання нас як нації, де мову сприймали як незграбну говірку, придатну хіба що для комедіантів. Саме тому як продовження справи минулих
поколінь - утвердження українськоі мови та її всебічного розвитку - був започаткований цей літературно-мистецький альманах, який, я маю надію, видаватиметься періодично, хоча б раз на рік.
Особливістю цього видання є те, що у ньому вперше (і заочно) зустрілося чимало авторів. Цьому посприяла і керівник літературного клубу «Перевесло» пані Галина Руссу.
Я знайомий майже з усіма авторами і
скажу, що кожен з них є особою самобутньою, зі своїми захопленнями і прагненнями творчості.
Цей альманах віддзеркалює молоді поривання, дає відчуття причетності до творення сучасної літератури.
Можливо, саме цим спільним проектом ми розпочинаємо нову сторінку творчих надбань Житомирщини, переступаючи у ХХІ сторіччя...
Запрошую до співпраці молодих авторів, хто щиро відстоює національну ідею, плекає українську мову та культуру, бо маємо підтримку держиви, завдяки якій видано цей альманах.

Олег ЛЕВЧЕНКО, 

заступник голови Житомирської обласної 

спілки творчої молоді "Liga ArtiS",

організатор літературно-мистецького 

альманаху «Зустріч».

Олег Левченко. Післямова / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 70-71.

Олена Юрчук. Проза: Троянди, Сірі метелики

Олена Юрчук. Проза: Троянди, Сірі метелики / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 63-69.

Петро Щербина. Вірш: "О, цьому дубу, мабуть, років триста..."

Петро ЩЕРБИНА
Народився в селі Сушки Коростенького району. Учень середньої школи, член літературного клубу "Перевесло".


* * *

О, цьому дубу, мабуть, років триста...
Могутню постать видно на все поле:
В сорочку білу одяглась пречиста,
Йде по стерні і босі ноги коле.

Минає літо. Осінь - ще не осін!
Після дощу веселка грає в небі,
Святий Ілля траву у лузі косить,
Пречиста йде, неначе білий лебідь.

...Господарі вже палять картоплище.
Погоже небо і прозоре, й чисте.
Злітає дим у небо вище й вище,
А дуб стоїть, мабуть, вже років триста.

Він бачить кроною, говорить листям, чує,
Є в нього мудрість, є краса і воля.
Плоди цілющі - жолуді дарує
Вже років триста й не кидає поля!..

Петро Щербина. Вірш: "О, цьому дубу, мабуть, років триста..." / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 62.

Наталя Левченко. Графіка: Весняний пейзаж

Наталя Левченко. Графіка: Весняний пейзаж / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 61.

Катерина Радько. Вірші: "Волелюбні птахи ми з тобою удвох...", Народження, Ні!, Десь, "Стежинка долі на твоїм чолі...", Поклонись Україні, Здалось, "Вчарована туманами й ночами...", "Моя душа перед людьми постала..."

Катерина РАДЬКО

Народилася 1983 року в Житомирі у сім'ї військовослужбовця. Навчається на дириґентсько-хоровому відділенні Житомирського музичного училища імені Б.С.Косенка. Вірші пише з 1997 р. Автор поетичної збірки "Таїна квітки"


* * *

Волелюбні птахи ми з тобою удвох,
Наше щастя - на волі померти.
І у небі зробити упевнений крок,
Щоб вітри не могли його стерти.

Наше щастя - летіти на сонячний схід
Й повертатись на сонячний захід.
Наше лихо - у клітці скінчити політ,
Не зумівши ще волю побачить.

Що ж, птахам волелюбним кохати не слід,
Їх лякають тенет почуття,
Ризикують вони, не скінчинши політ,
Закінчити у клітці життя.


НАРОДЖЕННЯ

Охоплюючи землю надією,
Дощ дрібненький тихенько зітхає,
Промовляючи дивною піснею,
Срібний вечір у ніч проводжає.

Де-не-де вітерець озивається
Легким шелестом трав і кущів.
День новий уночі починається
Міліоном барвистих вогнів.

Вся природа чогось сподівається,
Перший сонячний промінь встає.
Місяць з зорями в небо ховається,
День новий на землі постає.


НІ!

Ні, я не хочу сильною здаватись,
Ховати сльози у полон долонь,
Я мрію лиш собою залишатись,
Щоб не згасить життя живий вогонь.

Ні, я не хочу чимось вирізнятись
Поміж людей, що на Землі живуть,
В щасливі Дні - журбою прикриватись,
Жбурляти бруд - куди вітри несуть.

Птахів стрічати, наче промінь сонця,
Й дорогу грімну зводити в святу,
Не помічати стук різкий віконця
І розділяти з кимось самоту.

Ні, я не хочу лиху посміхатись
І роздирати душу на шматки.
Я мрію лиш собою залишатись,
Щоб не ховати вільнії думки.


ДЕСЬ

Десь за обрієм, Де нас немає,
Хтось когось тихенько окликає.
І питає: нащо день минає
Десь за обрієм, де нас немає?

Десь у небі, там, де нас немає,
Місяць зорям пісню заспіває,
І тужливо голуб закружляє
Десь у небі, там, де нас немає.

Десь в коханні, там, де нас немає,
Інший хтось до мене промовляє:
Чом кохання в серці не згасає
До людей, що серед нас немає?"


* * *

Пам'яті Лесі Українки

Стежинка долі на твоїм чолі
Чомусь така сумна мені здавалась.
У ній печаль, розквітла по весні,
З турботами життя перепліталась.

Чумацький шлях біля твоїх очей
Розповідав, що ти таки сміялась,
Бо не згасила пам'ять тих ночей,
Коли надія з вірою стрічалась.

В несамовитім танці почуттів
Колись доволі різко вирізнялась,
Неначе промінь сонця золотий,
Твоя любов іще жива зосталась.

Я уявляю дотик рук твоїх,
Ти уві снах до мене поверталась.
Своїм життям вклоняюся тобі,
Моя душа з твоєю повінчалась.


ПОКЛОНИСЬ УКРАЇНІ

І знов дощі, і знов дощі уперті
Прозорою хустиною надій
Укриють землю, поля дивні перли
І задзюркочуть в тиші золотій.

Повіє вітер божевільний з неба,
Руйнуючи мотив співучих злив,
Шепочучи, що щастя нам не треба
Шукати біля інших берегів.

І запитає сумно і дитинно:
«Чому не ціниш рідної землі?
Чому мандруєш рік у рік невпинно
В чужі краї на дужім кораблі?

Шукаєш щастя? Там його немає,
І долі теж не суджено знайти.
Повір мені: усе в житті минає.
Мине усе. Пройдуть роки, віки.

І ти пройдеш мимо своєї Долі.,
І зрониш тільки дві гіркі сльози.
Це сльози кривди, прикрощів і болю
За втрачені й змарновані часи.

Тож повернись, благаю, повернися,
Зустрінься з Щастям на своїй землі.
І Україні рідній поклонися
За промінь сонця й роси золоті».


ЗДАЛОСЬ

Заклекотало в серці, наче море,
І захмеліла вітром голова,
Й здалось мені, що ще далеко горе.
Його ще й не пророчила сова.

Здалось мені, що подих злоби й лиха.
Неначе в будні, в очі наплива...
І заспівала заздрість пісню стиха,
Про те, що щастя - це лише слова.


* * *
Вчарована туманами й ночами,
Здобута у смертельному бою,
Оспівана поетами й піснями
Зворушить душу кам'яну твою.

Моя любов, що вірила й молила
У Бога щастя не собі - тобі,
Від горя і зневіри боронила
У тій безжальній, нелюдській юрбі.

Моя любов... Немов сузір'я Лебідь,
Світитиме повсюди й повсякчас.
І навіть хмари, що гримлять у небі,
Повік не зможуть розлучити нас.


* * *

Моя душа перед людьми постала,
Чистіша від ранкової роси, -
Немов для сина, мати заспівала
Чудову пісню дивної краси.

Та люди тільки стиха посміхались,
Казали, що потрібен їм азарт
І що, проживши вік, вони дізнались:
Душа - це жарт, сумний невдалий жарт.

Катерина Радько. Вірші: "Волелюбні птахи ми з тобою удвох...", Народження, Ні!, Десь, "Стежинка долі на твоїм чолі...", Поклонись Україні, Здалось, "Вчарована туманами й ночами...", "Моя душа перед людьми постала..." / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 56-60.

Наталя Левченко. Графіка: Натюрморт

Наталя Левченко. Графіка: Натюрморт / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 55.