Ілля Стронґовський. Вірші: "Сірі очі міста...", "Ти багато говориш...", "На мене в лісі...", "Листя в падінні...", "Весна...", "Вуличний шум...", "Перевтома...", "Світ несправедливий...", "Дивні люди...", "Чиїсь пальці...", "Фіалки на підвіконні...", "Дивлюсь на листя...", "Ша!", "Відірваний лист...", "Коливаються гілки клену...", "У кожного є третє око...", "Полетіли комети...", "Трава зелена...", "Тільки в чотирьох стінах...", "Сидячи поміж світлом і тінню...", "Ми сидимо...", "Ти схожа на когось...", "Я бачу..."

Ілля СТРОНҐОВСЬКИЙ

* * *
Сірі очі міста
поглинуть тебе без залишку
поглинуть разом із затишком
домашнім і трохи імлистим.
Сірі очі міста
дивитимуться крізь тебе
дивитимуться з неба,
звикай, це буде корисно.
Сірі очі міста
зачарують тебе так само
зачарують, як чарували
раніше. Hasta la vista.

* * *
Ти багато говориш.
Ти знаєш слова.
Знаєш, від них
Вже болить голова.
Ти багато працюєш.
Ти працюєш занадто.
Хоч за це тобі платять
Майже двократно.
Я міг би багато
Так говорити.
Але досить городи
Тут городити.
Вибач.
Ти просто мені набридла.

* * *
На мене в лісі
Напала гола дівка.
На мене в лісі
Напала й роздягла.
У тому ж лісі
Мене і зґвалтувала.
Такі от справи
Такие вот дела.

Я не скажу,
Що це було погано.
Я не скажу,
Що це було корисно.
А якщо скажуть
«Фу, какая гадость»,
Не вірте їм
Просто це блюзнірство.

І вже опісля того,
Коли я йшов додому
І впорядковував усі свої думки,
Я так собі подумав,
Що того лісу коло
Я буду оминати навкруги.

* * *
Листя в падінні
Слухає казку
Людської осені.

* * *
Весна.
Літо.
І восени нема грошей.

* * *
Вуличний шум
Зник.
Армагедон прийшов.

Перевтома.
Стрес.
Нелогічним є диво.

* * *
Світ несправедливий.
Придумаю собі
Інший.

* * *
Дивні люди
Завжди мають
Дивні імена.

* * *
Чиїсь пальці
Тримають мою душу.
Я знаю чиї.

* * *
Фіалки на підвіконні
Бачать мою
Спокуту.

* * *
Дивлюсь на листя.
Бачу все
Дерево.

* * *
Ша!
Сказав президент Кенеді.
І замовк.

* * *
Відірваний лист.
Видраний шмат туману.
Загублений я...

* * *
Коливаються гілки клену.
Дівчина
Перебирає струни гітари.

* * *
У кожного є третє око.
Для декого це
Анус.

* * *
Полетіли комети.
Янголи
Грають в сніжки.

* * *
Трава зелена.
Небо зелене.
Я дальтонік.

* * *
Тільки в чотирьох стінах
Розумієш,
Наскільки прямокутне життя.

* * *
Сидячи поміж світлом і тінню
Дочекаєшся ночі,
Зникне різниця.

* * *
Ми сидимо
В багні Добра і Зла
І зламані незримо
І Хаосом багна
Із тьмяними очима
І волею життя.
Користуватись ними,
Хоч і невміло,
Можна.
Хоча це не тотожність
Справжня.
Кожну
Можливість використовуй.
Хто зна,
Може ти
У пітьмі
Розберешся
Де є межа
Між Добром
І Злом
А не одним
Багном.

* * *
Ти схожа на когось.
Кого?
Яка різниця
Світлиця
В твоїх очах.
Ти схожа
Красива
Щаслива
Можливо
Ти сонце,
Що дивиться у віконце.
Можливо.
Хоча це не важливо.
Ти схожа
На саму себе.

* * *
Я бачу
Твоє обличчя
Кохане.
Вбивче.
Оману
Я бачу.

Ілля Стронґовський. Вірші: "Сірі очі міста...", "Ти багато говориш...", "На мене в лісі...", "Листя в падінні...", "Весна...", "Вуличний шум...", "Перевтома...", "Світ несправедливий...", "Дивні люди...", "Чиїсь пальці...", "Фіалки на підвіконні...", "Дивлюсь на листя...", "Ша!", "Відірваний лист...", "Коливаються гілки клену...", "У кожного є третє око...", "Полетіли комети...", "Трава зелена...", "Тільки в чотирьох стінах...", "Сидячи поміж світлом і тінню...", "Ми сидимо...", "Ти схожа на когось...", "Я бачу..." / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 6-7.