Палітурка й анотація до альманаху "Зустріч 2002-2003"

Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с.

Олег Левченко. Післямова до альманаху "Зустріч 2000-2001"

ПІСЛЯМОВА

Життя іде. І твори молодих людей знайшли своїх читачів та прихильників уже у новому літературно-мистецькому альманасі творчої молоді Житомирщини "Зустріч 2000-2001".
Будь-яке літературне явище у нашому Житомирському краї сприймається як неоднозначно, так із прихильністю. З приводу деяких питань хочу на майбутнє підкреслити: цей альманах зорієнтований на українську культуру, для національно-свідомої молоді у ствердженні творчих потреб.
Коли авторам доводилось представляти "Зустріч'99": по телебаченню, на літературних студіях, клубах, у школах, то доводилось чути перш за все позитивні відгуки та пропозиції, щоб видання було більш доступним. Але, на жаль, наш час робить свої корективи, і тому альманах поки що залишатиметься пріорітетним для бібліотек і освітніх установ, хоч і не у достатній кількості, але з єдиною можливістю: розвиватись якісно і тематично. Літературно-мистецький альманах "Зустріч'99" відбувся: його читають, і судячи словами Михайла Лєцкіна "…прагнення молодих пірнути в глибини мистецького слова й виринути з них збагаченими та оновленими є виправданим, обнадійливим для літератури".
Щиру подяку висловлюємо усім, хто сприяв майбутньому попереднього та новому обличчю цього альманаху. Таких людей приємно багато і це утверджує нашу віру в щасливе життя української культури.
Час минає, а значення творчості та її доробку в історичному аспекті залишатиметься таким, яким ми робимо його зараз. Отож, наше майбутнє в наших силах - у спільності будівничої молоді, яка проводить кожний перший понеділок місяця о 16.00 годині в актовій залі обласної наукової універсальної бібліотеки творчі зустрічі. Нам не байдуже, що буде завтра!

Олег Левченко, заступник голови Житомирської обласної організації Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS", організатор (менеджер) літературно-мистецького альманаху "Зустріч".

Олег Левченко. Післямова / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Художники літературно-мистецького альманаху "Зустріч 2000-2001"

ХУДОЖНИКИ

Какауліна Ліна. 1978 року народження. Закінчила школу №36. Випускниця Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка.

Левченко Наталя. Народилась 1975 року в м. Житомирі. По закінченню школи №2 м. Житомира та художньої школи поступила в Харківське державне художнє училище де 1995 році отримала диплом за фахом художник-викладач. Пропрацювавши в школі вчителем малювання нині на творчій роботі.

Носок Сергій. По закінченню двух курсів Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка нині є студентом Львівської академії поліграфії.

Олішевська Ірина. 1982 року народження. По закінченню школи №23 м. Житомира та навчання у художній школі є випускницею Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. Зараз вчиться у Києві.

Соболівський Микола. Народився в м. Житомирі 1974 року. В 1990 році по закінченню школи №23 поступив до ВПУ №17 на факультет "Художник оформлювач". 1993-1995 рр. служба у Збройних силах України. З 1997 року студент Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, образотворчий відділ. В 1998 році був зарахований до Львівської академії друкарства ім. І.Федорова,  фах "Книжкова графіка" заочного відділу. З 1995 року і по нині є керівником гуртка "Різьблення по дереву" Міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді.

Хилюк Катерина. Народилась 1974 року в м. Житомирі. Навчалась у школі №10, №20. По закінченню Житомирського технікуму механічної обробки деревини нині закінчує Житомирське училище культури і мистецтв ім. Івана Огієнка.

Художники: Ліна Какауліна, Наталя Левченко, Сергій Носок, Ірина Олішевська, Микола Соболівський, Катерина Хилюк / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Олена Юрчук. Проза: Імітатор, Весна, Заблокована романтика, Зґвалтовані сонети

Олена ЮРЧУК

Народилася у Житомирі 1980 року. Студентка філологічного факультету Житомирського педуніверситету ім. І.Франка. Друкувалася у журналах "Авжеж", "Філео + Логос", в альманасі Зустріч'99", автор книги прози "Бігти по небу" (1998). Окремі твори перекладені італійською мовою.


ІМІТАТОР
 

    Я йду вулицею і рахую будинки. Мої думки перетворилися у крапку між півкулями мозку. Залишається лише одне - ловити вітер і свистіти їм у вуха інших людей. Я буду вам співати:
- Ту-лу-ла-ту-лу-ла!
      Старий жебрак кидає мені гроші і просить піти.
… Рухаюсь далі.
     Хлопці миють машини. Підхоплюю легко відро і оприскую красуню по самі колеса. Чоловік у авто радісно киває мені, спілкуючись з кимось мобілкою. Хлопці з цієї хвилини ненавидять мене… Мийники женуться за мною, але я встигаю шмигнути у двері тролейбуса. Рухаюсь далі.
Пасажири чекають кондуктора. В очах радість, адже поки що не чути вимогливого голосу, але ту радість перемагає очікування, і я рятую їх.
 -   Оплатіть проїзд.
 -   За хвилину всі старі квитки з моєї кишені розкуплені і дзвінкі копійки виблискують у долоні. В іншому кінцімене зустрічає водій. Я вилітаю на тротуар, але в кулаці вбереглося десять копійок. Струшую бруд. Рухаюсь далі.
        Бачу натовп. Люди оглядають блідого чоловіка, який лежить із заплющеними очима. Кидаюся у юрбу:
 -   Я лікар, розступіться!
Шукаю пульс і уявляю себе у білому халаті. Чоловік п'яно відригає, і я розумію, що рятувати нікого. Подумки скидаю халат і лечу тікати… але допитливі дівочі очі дивляться на мене. Можливо, що цей раз не імітуватиму:
- Красунечко, як вас звуть?



ВЕСНА

- Тобі не здається дивним, що трамваї не ходять по колу?
- Ні. Я це знав. Вони йдуть від краю до краю.
- А що для тебе трамвай?
- Візочок. Віриш мені?
- Авжеж.


Твоя фотокарточка з мінусовою температурою, тому що ти у шубі і шапці-вушанці.

- Тобі не здається дивним, що тролейбус має роги?
- Ні. Я знав це. Через них біжить струм.
- А що для тебе роги?
- Зрада. Віриш мені?
- Авжеж.

У тебе в руках ще лижі синього кольору і сніжинка на щоці, тому що там, де ти стоїш, іде сніг і холодно.

- Тобі не здається дивним, що у велосипеда тільки два колеса?
- Ні. Я це знав. Колись малим розтрощив ногу, засунувши її в одне з них.
- А що для тебе ноги?
- То десять пальців і синій ніготь на четвертому. Віриш мені?
- Авжеж.

Колотун. То тобі холодно. Біля твоїх ніг навалила купу собака. Цікаво, тобі смердить? А я відчуваю запах. Певно, гидка фотка.

- Тобі не здається дивним…
- Здається.
- А що для тебе…
- Для мене.
- Авжеж.

Повирізаю тобі очі. Відтепер ти сліпий і не будеш відчувати те лайно. А тобі затулю носа, бо не хочу бачити твою мінусову температуру. У нас зацвіли перші квіти.


ЗАБЛОКОВАНА РОМАНТИКА

(нічний діалог)

П о е т: Подивись, ні! ти не зрозумієш… Але… Поглянь, як світять ясні зорі.
Я: Дивно. Мені здалося, що сьогодні хмарно. Навіть місяця не видно. Де вони ті зорі?
П о е т: Ні. У тобі вбито романтику, але нічого дивного, ти - дитя свого часу. О, ось їде божественна фея.
Я: Де?
П о е т: Ось. Яка вона чарівна! Неначе летить. Прекрасна квітка саду.
Я: Оце п'яте створіння п'ятнадцяти років? Господи, та вона ще й виблює зараз посеред вулиці. Бр-р!
П о е т: Ти мучиш мене. Невже у тобі й справді зовсім відсутнє почуття лету думок і мрій. Хто заблокував твою фантазію?
Я: Припини. Яка пшеничка! Я хотіла б стати мушкою, аби проскочити в середину і лизнути хоч краплю.
П о е т: От і вся поезія твоєї душі. Навколо тебе буяє природа і дихає весною земля. Дивись, як запашно квітне троянда, вона чекає золоту бджілку…
Я: Ага!.. яка набере меду. Бідолашна навіть не знає, що та пишнота від спалаху реактора.
П о е т: Це гріх! Нічого не маєш прекрасного. Твої думки всохли, як і твої почуття. Невже цей вечір не надихає тебе, якщо не на рими, то хоч на прозу?
Я: Прозаїчних рим не творю і, взагалі, ліпше краще додому, бо хтось ще й по голові дасть цієї тихої, серпанкової ночі.
П о е т: Все! Не маю сил! З мене досить. О музо, дай мужності пережити таке знущання.
Я: Переживеш. Ніхто ще не вмирав від того, до того тобі зарано. Не люби слави, грошей.
П о е т: Лише для душі творю!
Я: Дивись, щоб одна душа і не залишилася з такими успіхами. Їсти хочеш?
П о е т: Небо… зорі… як гарно пахне трава…
Я: На асфальті! Не думаю. То хочеш?
П о е т: …трохи.
Я: Що?
П о е т: Хочу, кажу, трохи.
Я: От і добре. Зайдемо до кав'ярні. Пригощаю. Але за умови.
П о е т: Якої?
Я: До ранку більше ні слова. Знаєш, так хочеться просто закрити очі і … щоб ні слова і тільки марення, і тільки тиша та те, що не лягає римами, дякувати Богові, ніколи.


ЗҐВАЛТОВАНІ СОНЕТИ

Сонет №1
Колись до мене прилітали птахи,
а сьогодні день мух.
Обсіли вікно і гудять
Кожному своє щастя.

Сонет №2
Якщо дивитися крізь нейлонову тка-
нину надвір,
то скельця пташок здаються діа-
мантами.
Сяйво ріже зіниці.
Кожному своє щастя.

Сонет №3
Старі черевики з відбитками чужих пальців -
зручні.
Піт змішується з соком когось іншого.
Приємно чавкне змочена нога.
Кожному своє щастя.

Сонет №4
Півгодини не палити. Паперовий літачок
на голову.
Ножиці блиснуть і ріжуть візерунки.
Літачок наче, але…
Кожному своє щастя.
Сонет №5
Коли свербить у вусі, то можна почухати
і забути.
Свербіло серце. Сірник не ліз.
Хіба це від бруду.
Кожному своє щастя.

Сонет №6
Сум проникає між ноги власними пальцями.
Поруч чутливі чотири стіни.
Кожному своє щастя.

Сонет №7
Маю сірникову коробку, де ховаються мої
мухи,
де блиснуть мої діаманти,
де пахкотять старі черевики і
півгодини хтось не палить.
Там свербить серце і рухаються пальці.
Кожному своє щастя.

6. 06. 2000 року.

Олена Юрчук. Проза: Імітатор, Весна, Заблокована романтика, Зґвалтовані сонети / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Петро Щербина. Вірші: "Б'є міцне джерело. Руками...", "Осінь етюдами...", "Тіло твоє під дощем..."

Петро ЩЕРБИНА

Народився 1983 року в селі Сушки, Коростенського району. Навчається у Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка на філологічному факультеті зі спеціальності "Літературна творчість". Друкувався в районній і в обласних газетах. Віце-президент Центру "Свобода слова" (Київ), член літературно-поетичного клубу "Перевесло" ім. Олени Теліги (Житомир). В альманасі "Зустріч" друкується вдруге.


* * *

Б'є міцне джерело. Руками
дістає до небес криниця.
Водою шліфовані камені
дивляться часу в зіниці.

Степ завмирає холодом.
Скромно росте подорожник.
Калина вплітає бороду
до правди джерел порожніх.


* * *

Осінь
етюдами
та верлібрами
мовчання мовчить
листя падає. Малюнок
теплими рибами
кво вадіс?
мені нагадує


* * *

Тіло твоє під дощем
геть промокло.
Із-за туману виднілись
сірих будинків лиця,
а на городі
впивалась отрутою морква
і падали юні яблука
у грядку стиглої
полу-
ниці.
Тут йшов дощ.
Загриміло на ближні села.
Тулились тіні,
тіло до тіла-а-а: клени.
І екстазно
над пшеницями зійде веселка
семи кольорів,
та яблука
будуть зелені.

Петро Щербина. Вірші: "Б'є міцне джерело. Руками...", "Осінь етюдами...", "Тіло твоє під дощем..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Любов Шахрай. Вірші: "На кого я перетворилась цього разу?..", "Про те мене ніколи не питай...", "А в грізному кольорі чорної хмари..."

Любов ШАХРАЙ

Народилася 1975 року в Житомирі. Закінчила загальну та художню школи, займалась самоосвітою. Малює (переважно - пастеллю). Улюблена поетеса - Леся Українка.


* * *

На кого я перетворилась цього разу?
На розум, де примхливий вітер
Сміття здіймає в верховіття,
На кригу, що ламається під кінчиками пальців.
Змійливо всі слова з печери підсвідомого,
Улесливо, нечутно торкаються свідомості.
Руйнацію закінчено усього неприродного,
До переконання в кінцевій вагомості!
Яскравий дотик кришталевий
До мого серця.
І ще одна краплина крові з'явилася у Всесвіт.
І ще одна краплина крові у мене є.


* * *

Про те мене ніколи не питай,
Чи ми належимо до цього світу.
З узбіччя відчаю
Я не помічаю
Нічого людського.
Така гонорова,
Зовсім не людська.
Мені ж бо встигнути, застигнути,
Й під поглядом чужих очей
Безсилість така,
Зовсім не людська.
Три перші кроки зими
Біло-іскристі, небо-рожеві,
Щасливі. Сонячний ранок неперевершений.


* * *

А в грізному кольорі чорної хмари
Ввижаються сльози, що їх я жадаю.
Та ні. Я не плачу. Це хмара ридає.
Байдужу й порожню, мене наповнює.
Отим каяттям, перетвореним в камінь,
(Та камінь не має сльози,
Бо камінь немає й полум'я)
Й життям, де лиш хмара осіння
у липкому павутинні,
Життям, де лиш сум невимовний
з глибоким товстим корінням.

Любов Шахрай. Вірші: "На кого я перетворилась цього разу?..", "Про те мене ніколи не питай...", "А в грізному кольорі чорної хмари..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Людмила Сайко. Вірші: У спокій, Насміх..., "Легко вітер зітхає...", Чекаю, "Брудний ліс, брудна річка...", "Мовчазні слова...", Хода вечора, Дощ

Людмила САЙКО

Народилася 1981 року. Закінчила школу №33 м. Житомира. Студентка філологічного факультету Житомирського педуніверситету ім. І.Франка. Друкувалася в журналі "Філео+Логос", колективних збірках "Першість" та "Неабищо".


У СПОКІЙ

І навколо, всюди
До болю обридлі люди…
Я не стерплю
Вікно відкриє волю світу
Я позбавлюсь гніту
Там…
Вихор навіженою вітру
Кине волосся в очі…
Охоче
Я ступлю за межу…
Наче зранений птах у польоті,
За секунди, долі, соті
Я впаду у далекий… Спокій…


НAСМІХ…

Накип серця, сіра цвіль -
Біль
Егоїстичної любові…
Змарнілі замкнені вуста
Мовчать про щось -
Ось
Ненависть, зневага…
В'їдлива заздрісність очей
Лишає мимоволі
Кволі
Сутінки співчуття…
Іноді, зненацька
Вривається сміх у серце -
Це
Біль…
Десь далеко в душі
Криється цей насміх -
Сміх
Далеко й глибоко…


* * *

Б.К.

Легко вітер зітхає
І плаче верба над водою…
З тобою
Ми знову чужі…
Ніби сумно сонце сміється…
Серця
Біль не розтопить воно…
І я сміюсь, мов навіжена…
Стежина,
Що вела до тебе,
Зникає в Нікуди…
Всюди
Вишня пелюстково-
Рясно сіє
Мрії -
Колишні, минулі…


ЧЕКАЮ

Тишу долає стукіт і грюкіт
Вулиці…
Блідолиці
Облуди понуро блукають…
Чекаю…
Оберемок променів вдирається у
Спокій.
Сіроокий
Морок свідомості розсіває…
Чекаю…
Десь там церковний лунає
Дзвін.
Він
Через печаль світу долітає…
Чекаю…
Зима фарбує смутком-снігом
Скрізь…
Крізь
Ґрати байдужості сніг цей вдирається…
Чекаю…
Сонно кривиться блідава сірість
Неба…
На тебе
Чекаю, чекаю, чекаю…


* * *

Брудний ліс, брудна річка,
Брудний світ…

У багнюці купається
Кілька брудних зеленуватих жабок,
Схожих на людей…


* * *

Мовчазні слова
Створять мелодію.
Її почують очі…


ХОДА ВЕЧОРА…

Ти любиш слухати кроки вечора?
Чуєш, як він тихо іде?
Як легко просочується сутінками
В листя самотніх дерев?
Ти чуєш?
Прислухайся… Тихо іде…
Ось його прозорі долоні,
Вони опускають стомлене сонне сонце
За горизонт…
Послухай: він співає…
Його голос лунає
В дзвінкому сюркотанні коників,
У сонних вигуках пташки…
Це він, вечір…
Його сутінки пахнуть
Прозорою пташкою…
Легко і свіжо…
Ніжно, тихо іде…

Людмила Сайко. Вірші: У спокій, Насміх..., "Легко вітер зітхає...", Чекаю, "Брудний ліс, брудна річка...", "Мовчазні слова...", Хода вечора, Дощ / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].