Алла Роль. Вірші: На смерть В'ячеслава Чорновола, Квіти у вересні, Пізній вечір в кінці липня, "Серпень...", "Знову прийшла...", "Я нікуди..."

Алла РОЛЬ

Народжена 1963 року в с. Вільшанка Чуднівського району на Житомирщин, закінчила Київський державний педаґоґічний інститут іноземних мов, працює кореспондентом Чуднівської редакції радіомовлення. Перші вірші, переклади з інших мов опублікувала в журналах "Авжеж!", "Київ", "Косень". Автор поетичної збірки "Відтінки часу".


На сметрь В'ячеслава Чорновола

1.
Загинув
і безповоротно.
За чорним муром
прозвучав наказ
убити -
з відрижкою блювотною
на серце Патріота
вигнався Камаз...

2.
Все починається
із Слова,
непереможна істина
оця, -
в житті своїм
суворім
ти слідував
їй до кінця.

3.
Застінки,
каземати,
спаплюжили
твій вік,
та силу цю
вогненну слова
ти у душі
своїй зберіг.

4.
Його боялись
нечестивці,
топтали правду
у скверні зла,
біднота
в зашкарублім серці
цю темноту
здолати не змогла.

5.
Радієте, голото,
тягар сумління
не гнітить
тих,
хто до страти,
та Голгофі
чекав зловтішно...
Благословенна мить.

6.
Сьогодні вже
не скажете:
він винен,
вершіте долі
вже самі,
благоденствуйте
серед злидоти,
раби німі!

7.
Мовчіть і дихайте,
міняйте знову прапори,
годуйте митаря
й беріть його дари,
та кланяйтеся
нижче й нижче -
та до останньої пори.

8.
На те дарована
свобода,
щоб кожен
вибирати міг
свій шлях.
Вуста ж Пророка
вже холодні
і Правда плаче
біля ніг.
26.03.1999 р.


Квіти у вересні

Ці змерзлі квіти,
це чекання,
ця ностальґія,
ця любов,
немає вічного кохання,
чому ж цвітуть ці квіти знов?
Чому росисті
спозаранку
обтрушують
дзвінку сльозу,
вмивають
трепетні
світанки
небес осяяну красу.
Чому так весело
щебече
мала пташина
в вишині,
так стрімко
укриває вечір
плечі
коханої Землі?
Немає вічної любові?
А квіти зріють
і цвітуть
червоно, синьо,
малиново,
і в цьому є
найвища суть.
Цих змерзлих квітів
І світання,
о, ностальґіє,
о, екстаз!
Я в вас закохана,
холодні квіти.
Вже вкотре,
вкотре,
як сьогодні,
враз.


Пізній вечір в кінці липня

Сядемо надворі,
я  так давно не бачила ночі,
вже он Чумацький Шлях
проллявся в зорині,
вологу із повітря п'ють
прив'ялі кручі,
й поля пшеничні
зіп'ялись в копиці.
Цвіркуни в траві
вже справили весілля,
утішилася вишня,
шепочучи порожнім гіллям,
сухою стиглістю
прониклись маки,
й поникли онде головами
дозрілі раптом соняхи.


* * *

Серпень.
Сьома.
На порослу стерню
лягли тіні.
Скоро стемніє.


* * *

Знову прийшла
електричка
без мене
ця мить часу
була не моя
не можна
схопити
вічність
туманні
квіти
ти не подарував
мені
напровесні
а вже літо
захлинаючись
хвилею
пахучого
різнотрав'я
здихнуло
втішено
у затінку.


* * *

Я нікуди
не їду.
Я проводжаю
зором
перелітних птахів -
для когось же
вони формують
цю клинописну
ідилію.

Алла Роль. Вірші: На смерть В'ячеслава Чорновола, Квіти у вересні, Пізній вечір в кінці липня, "Серпень...", "Знову прийшла...", "Я нікуди..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 73-74. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)