Село Гуничі, Овруцький район.
На Великдень
Дарує небо радість весняну.
Дарує пташка пісню голосну.
Й несе земля квітневу ніжну ласку.
А біля церкви люди святять паску.
В повітрі тихім, запашнім, прозорім
Слова отця злились з церковним хором.
Й так величаво линуть до небес:
- Христос воскрес! Христос воскрес!.. воскрес!
Вже йдуть до дому розговлятись люди.
І раді всі. Нехай завжди так буде!
* * *
Світлій пам'яті сусіда і друга
Василя Олександровича Приймака
присвячую.
Як до мене ти приходив,
Мій сусіде, друже милий!
Чом же Норин тиховодий
Рано зніс тебе в могилу?
...Нафта бризкала зі свистом
Крізь трубу в землі пробиту.
Будь проклятий трактористе,
Як ти зміг таке зробити?!
Чорна пляма розповзлася,
Попливла вслід за водою.
І ніхто не знав, що Вася
Тут зустрінеться з бідою.
Кинув знехотя цигарку,
Вгору полум'я звилося
Так, що небу стало жарко,
Утікати довелося.
Обгорілий вбіг до хати,
З переляку тихо кинув:
- Хтів село я врятувати.
Ну, а, бачте, сам загинув.
...Був липневий день гарячий.
День Петра Святого.
Жаль: брати вже не побачать
Більш Василька дорогого.
Немає коментарів:
Дописати коментар