Тетяна Павлінчук. Вірші: "Зичить минуще забути, заснути, не знати...", Тріумф, Цілість

Тетяна ПАВЛІНЧУК

Народилася в Житомирі. Навчається на філологічному факультеті Житомирського педуніверситету ім. І.Франка. Друкувалася у місцевій пресі, антології "Переказ про повітря", журналі "Філео+Логос", альманасі "Зустріч' 99". 


* * *

Зичить минуще забути, заснути, не знати,
не підіймати із дна, що було первиною,
задум героя не збавить ні крику, ні горя,
бо до суду безумців провадять самі лиш герої.

…Губи змінились відтоді
спинились зморшкою втоми у кутиках
не пасмом витягуєш їх
збиваєш вірою і недовірою
а мов того й не було ніколи
мов складалась мозаїка заново без основи
мовби чиста вода відганяла все бачене й незнане
випивали її у грубощах спраглих
стулену з дихання атмосфери

…Похапцем вчуся жалощів,
обережно, майже пестливо
доглядаю людську порожнечу,
дим за і перед зіницями,
масні, несформовані обриси невдах у минулому;
давно для них бережу наготований камінь,
тільки б самій не спіткнутись випадком об нього.
Нав'язливо сіпаються з-за ліній контролю,
встигають втомитися, схилити голову,
обважнілу від зайвої паніки;
як я гукну, ти почуєш? спинися!
дій одночасність і думка назустріч - розмова,
спогад, як казка, загадкою в морок
викаже, викаже знову.

…О, та вина, що колись милосердя і розум народить, -
то ціна за життя;
у вигадках років, розтятих на ще дрібніші,
розмножених у фатальності здійснень,
обминає тебе привітність кумира,
бо і йому судилося у героїчному задумі
бути не згаданим.


ТРІУМФ

Темно краду
шматочки твоїх мук,
пишаюсь колекцією -
ставка на перемогу,
перекидаю з долоні в долоню,
вростаю собою, входжу,
готую облогу,
щілину для сумніву,
куток для плачу,
виправдань для дощу -
хай усе заздалегідь.

Вчую: давнім щемом
озветься знайомий голос,
звичка усе пам'ятати
і пам'ять в основі звички
знов приведе,
заблукаю дрібною злодюжкою
в тиші - видерти сили у Каменя
і духу стояти над прірвою
(аби лише не над ямою).
В шурхоті реплік порожніх укрита я
чи не тією твоєю силою?


ЦІЛІСТЬ

1

Збігаються під стінами кутики всіх доріг,
новим відкриттям стане вибору вимір і виваженість ваги,
так буває тоді, як не хочуть навіки
почуття розчинитись
підступною змовою в округлих печатках літер.
Може, почерк доріг протореним слідом
відкоркує черговість насипаних щедрістю миль,
змалює щасливу картину, занурену у неймовірність:
зламаний пензель примерзлим до шибок зорям
щось говорить про небо,
сонячні промені сиплються косо
у сплетіння закоханих стебел.

2

Якби іще обітниці, однак
дотичність їх до здійснень нереальна,
так наперед вирішують непевні коливання до права на помилку.
То краще відректися, відхреститись,
злякавшись поступу і сміху,
бо кожен крок навпроти долі
в собі ховає силу всіх дерзань,
і тільки там жертовність обіцяє порятунок
в дрібних дарунках зустрічі.
Назад вертатися, назад,
за тисячі перевдягань неправд,
мільйони перехресть і ран,
висмоктування суті з справжніх надр,
не потаврованих німотністю безсилля.
У безладі цих доторків палких
створить найважче алгоритм єднання,
ти знаєш: єднання поглядів на мить
іще не знак про повну спільність долі.
Коліна б'єш із сорому, це час
перед величністю спокутувати пози,
що заздрість суму сміла прошипіти
у сотнях здогадів,
що в сподіваннях скрадливих тримала,
чужу печаль помірявши на себе…

3

Врешті звершилось:
долоні до лона приклавши,
скрушно із діви дивилася мати
в обличчя твоєї коханої.
І звужувалась пастка навкруги,
десь коло серця скаженіла лютість,
скипала слізьми, падала грудьми
на карту передбачень і смирення,
стирала мохом
уявне благородство назавжди.

4

Лишається тепер людський потік,
що вихопивсь із горла міських потвор
ввібгати ще раз у крапку відпочатку.
В чиїх руках він непідвладно зріс,
ламаючи перед собою кригу?
Там краплею в простір кинуте слово
стало мірилом болю…
Поміж краси знайти жадобу переваги,
не впасти на неміч сили,
на реванш прощань,
щоб завтра стати димом поміж них,
разючих смуг безпечної тривоги.
Відвертість чужого жаркого жадає двобою,
і воля могутніх - розлита по світу вимога,
вертаюся із віщих марень, може,
із замовлянь образ у ніч мовчання.

Тетяна Павлінчук. Вірші: "Зичить минуще забути, заснути, не знати...", Тріумф, Цілість / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].