Олег Левченко. Вірші: "якесь дивне відчуття відсутності...", "Йдучи проз Михайлівську церкву...", "місто Жито гуртожиток...", "Ми загубились...", Бабине літо, "насолоди тіло води...", "а як яр би...", "впали в поле...", "замрИ вогОнь мовчАнь жадАних...", "шугніла стужка під орбети...", "Ти колись подивився у калюжу...", "У людини...", "Б Р Е Т...", "Че Де Ве ЛееМеН...", "Натру час...", "свет да понум бив ті...", "ти взяла у свої руки мою долоню...", NATO, СЕВ, ООН, ЄС...", "Мою поетичну хемію...", "Бруньками! Бруньками! Бруньками!..", "За тобою земля..."

Олег ЛЕВЧЕНКО

* * *
якесь дивне відчуття відсутності
грошей
забракло для розуму
розуму
забракло для грошей
грошей

* * *
Йдучи проз Михайлівську церкву -
запах кадила:
народження та смерті,
вічного!

* * *
місто Жито гуртожиток тож торжествуй місто мости твої перетинають ріки руки залізниці валізи мають тримати запізно віза на біс а ви вже на прибутті тож перебудьте пробу бутності візьміть віз мить й везіть куди світ за очі везе

* * *
Ми загубились
у коліщатках нашого суспільства.
Наші думки вирізають нас
за межі витинанки.
Ми та луска,
що залишає по собі витинанка.
Думка забігає в закапелки людства
дворняжкою,
а близька мені людина сказала,
що українська мова для мене - ідол.

* * *
Бабине літо
На носі павутинка
на павутинці павучок.
Цікаво бути кимось спійманим!

* * *
насолоди тіло води
чай жінка тебе напуваючи
розігріє своєю ніжністю
ти питимеш маленькими ковточками
ту скромність насолодження

* * *
а як яр би
як у році
вся та ж юрба
в чужій руці
людське де ша
і що дало
таке душі
яскраве діло

* * *
впали в поле
часу числа,
стала стеля -
стануть стіни...
стіни-стони -
стони-струни,
ніби в небо,
ніби нам би
зняти з ноти
сполох спалах...
бачить бучно
літо люто
пишні пашні
й пустку-пастку -
отвір-витвір...
зерня-зорі
й сонце - в серце!

* * *
висить запоною вицвіле літо
на візерунчастій запоні малюнок літа
літо на запоні
запитай у літа
відлетіло у фарбах спекою літ
вицвіле літо на запоні
відкинеш запону - осінь

* * *
замрИ вогОнь мовчАнь жадАних слів безмЕжних світлом дИвним крИком стЕжки врАз принИшклим Як зміЮка лАдна вжАлить пАм'ять гнІву в гОнах гЕнах гІне гАймін зАйвих фрАз читАє кОжний тільки длЯ безУмця свОго Я

* * *
шугніла стужка під орбети
регіче жавта хота-усінь
розлюлись чури золотуї
живо малянки сурця меви

* * *
Ти колись подивився у калюжу
і пішов геть.
А для неї, ти так і залишився
стояти просто неба.

* * *
У людини
інша риса характеру,
як у сала -
шкварка.

* * *
Б Р Е Т
Д Г Не Р А Т
Л М НТ
Хе Мі К Т

* * *
Че Де Ве ЛееМеН
БеХаТе еСеНЦе
Ха ДееЛ ВееСКа
Ге ПеВе Че ДеЖе
Це ЖеТе БеЗеЩа
ТеПееР ЗееЛеС
Ща ДеХа Пе еРЦе
Де ГееН ЗеЦеКа

* * *
Натру час
             часником.
Зіжмакана в руці фата
                                   фатальності
роздратує соло
                    соловейка.
Раз + два = три
                     тривоги
вистрілить у колос
                          колосальності.

* * *
свет да понум бив ті
сват до пуним бів те
свот ду пинім бев та
свут ди пінем бав то
свит ді пенам бов ту
світ де паном був ти

* * *
Ти взяла у свої руки мою долоню,
усвідомивши щось,
згорнула її, наче квітку.
У твоїй містерії
мої пальці
відчули пелюстковість білого латаття.

* * *
NАТО СЕВ ООН ЄС
БАМ ГК ЧП SS
КРУ ВР П СБУ
СНУМ ЖОКМО НСПУ
ЦУМ ТБ СРСР
США і ФБР
PAL SECAM БЖ ЧАЕС
ПРО ЦК КПРС

* * *
Мою поетичну хемію
не кожен сосуд сприйме.
Мою схиблену скибку
жуватиму я сам.
Шипітимуть не змії-хемікати,
хекатимуть афоризмами
кімікадзе думок
і робитимуть собі карі-ківі.

* * *
Бруньками! Бруньками! Бруньками! Весна вибрунює, брунькоче!
Весна бруніє, брунькотить!

* * *
За тобою земля.
Не залишай сліди на бетоні.
Знімай чоботи
на босу траву...

Олег Левченко. Вірші: "якесь дивне відчуття відсутності...", "Йдучи проз Михайлівську церкву...", "місто Жито гуртожиток...", "Ми загубились...", Бабине літо, "насолоди тіло води...", "а як яр би...", "впали в поле...", "замрИ вогОнь мовчАнь жадАних...", "шугніла стужка під орбети...", "Ти колись подивився у калюжу...", "У людини...", "Б Р Е Т...", "Че Де Ве ЛееМеН...", "Натру час...", "свет да понум бив ті...", "ти взяла у свої руки мою долоню...", NATO, СЕВ, ООН, ЄС...", "Мою поетичну хемію...", "Бруньками! Бруньками! Бруньками!..", "За тобою земля..." / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - С. 10-11.