***
Повільний рух молекул –
Холодно.
В природі немає спеки.
Згодні ви?
Звук теж – це лише коливання
Хвилі.
А що вже казать про кохання
Сильне?
***
Серце блукає у просторі,
Оточене призмою часу.
Синіє, згинається, борсає,
Ненавидить молодь сучасну.
Шипить, опромінене поглядом,
Отруєне силою думки,
Вбирає у себе, як прокляте,
Ласкаво-страшні стосунки.
***
Стара душа у молодому тілі
Свідомість знищилась, а оболонка залишилась.
Отак і ходять люди отупілі:
Час все іде, а от життя спинилось.
***
Біль. Радість. Радість болю.
Ні, я не мазохіст. Я доля.
Я звикла бачити в очах оману,
Фальшиві посмішки і ніжні рани,
Які самі для себе спричиняєм,
А потім безкоштовно помираєм.
***
Принижений несправжнім поцілунком,
Він натягнув на себе маску фальші.
Здригнувся і сховався за лаштунки
Щоби ніхто не бачив риси кращі.
Зробився виродком і цим себе утвердив,
Забувши про галантність, став людиною
Він захотів в собі минуле стерти.
Не зміг. Лише сховавсь за скринею.
***
Бути ближче до Творця.
Сперечатись.
Розмовляти про життя.
Розпинатись.
Бути поряд кожну мить.
Щось шукати.
Своїм голосом стомить.
Відчувати.
Передчасно йти в минуле.
Бути Богом.
Я стомилась. Я заснула.
Ще з порога.
***
Хиріння храмів.
Хоровод хрестин.
Хрип хрускоту.
Знебілення хатин.
Безмовне самозречення
Квартирним забезпеченням.
***
стікає віск із серця
губляться чуття
я розтопилась вже
я зникла вся.
***
стоїть стіна,
обмежена коханням.
Я знов сама
Чекаю на чекання.
***
Вірш не народжується з радості
Вірш виповзає з болю
Я не намагаюся відкрити Америки
Я просто знову стаю німою.
***
Болить. Тебе у собі пригнічую.
Щастить. Але не мені, не моєму відчаю.
Кульгає. Душа на обидві ноги.
Сягає висот. Мотає круги.
***
пирій розлуки
з уривчастим запахом меду
зомлілі руки
відштовхую я від себе
вологі крила
просякнуті запахом диму
душа згоріла
іншої вже не треба
***
стягни із мене час
я хочу бути вічною
***
вірші, підвішені на промені
для них не знайшлося мотузки і мила
просто вони були занадто стомлені
просто їх проміння задушило
вони почали задихатись давно, ще з народження
їм боляче було дивитися на біле
а чистота в них викликала оскому і стривоження
і все на світі вже тоді осточортіло
намилена мотузка вкотре вислизнула з рук
ненависний погляд на сонце. Смерть
голосно і весело закурликав крук
він таки добився. Знищив їх ущерть
***
погоня за болем
за липкістю болю
розкопані ями
колишнього поля
сучасна стомова
знімілого світу
просторі квартири
обідрані діти
лігво лукавого
погляду жвавого
знайди. Неправду.
Виправ. Для себе.
***
прокинься
протягни свої
протези
до дня вчорашнього
і пошкодуй
покинь палац
схолонь, та не замерзни
заговори до сонця
поцілуй
відмовся від вершини
водоспаду
перетворися на
зелено-сірий попіл
і зникни засуди себе
за зраду
і збережи просторо-
чорний спокій.
***
тремтить стара,
потрощена картина.
Вона не хоче жити –
Досить болю.
Давно пора
Вона вже не дитина
І досить ворожити –
Я з тобою
***
поцілуй мрію
пригорни уяву до себе
без вірша скнію
а без тебе – падаю з неба
Немає коментарів:
Дописати коментар