ДЗЕРКАЛУ
Заклеювала зморшки дитячими фотографіями
роздягалася дзеркалу
і була голою
або радісною була мов без одягу
або була у кріслі мов гола
або у півоберта
Торкалась великим пальцем
потім вказівним
середнім
безіменним
і мізинцем торкалась
А квітка у горщику все розцвітала
і навіть не збиралась
наче зовсім штучна
КОЛИХАЛА
Вітер вискочив із колиски дитиною
Порозбивав увесь посуд і кожне вікно
А вона все уявну дитину колихала
ХОВАНКИ
У хованки гратимуть
один велике дерево знайде
із випаленими нутрощами
залізе в нього
серцем йому стане
Тоді вийме корені дерево
і знайде печінку собі за явором
і знайде собі шлунок у ямці
і знайде собі легені у високій траві
і знайде і знайде
стане посеред поля
голосами дітей шумітиме
ЦВІТ ЯБЛУНІ
М. Коцюбинському
Якщо ти посадиш яблуньку
і навесні бруньки вибухнуть
і пелюстками дітей поранять
То чи пороздаєш влітку сусідам
ті яблучка довкола дерева
і чи знайдеш таке що схоже
на твою пропалу дівчинку
РОДОВЕ ДЕРЕВО
Тріщинами місяця поросло гілля
у руки темні зєдналось
пальці у землю занурило
У кожен місячний кратер
по мертвій дитині
покласти
ХТОСЬ ГРАВСЯ
Хтось грався моїми кубиками
і не правильно їх порозкладав
Тепер верхівки сосен
чешуть мені голову
а небо під моїми ногами
Ти тільки подивись
небо під моїми ногами
і дощ пробивається
крізь пальці
таким приємним лоскотом
А он дівчатка
вибігли на вулицю
і вибігли без трусиків
дівчатка завжди
передчувають зливу
ТВОЇМ ІМ'ЯМ
Свята дівчинка з сірниками
хорони нас від стариганів
Ян Твардовський
Дівчинко з сірниками тримай за бороди
і нехай займуться їхні тростини
нехай не згоратимуть
нехай дорогами стануть палаючими
Хлопчика в зеленому зроби хлопчиком у жовтому
дівчинку з відрами не зачепи
коли старців до блакиті палитимеш
бо у них на колінах сидять хлопчик в зеленому і дівчинка з відрами
тріскотітиме волосся сиве а діти сміхом дзвенітимуть
Дівчинко сірників з сірника з сірників
дівчинко з сірниками ти на поле схожа
птаха зернинами дразниш і він летить до тебе щоб згоріти у ниві
ти бджоли жовті смужки
бо чорні то соняшникове насіння
ти вікна влітку і плоди з правого боку
ти сніданок інколи але не тебе зїдають
ти засинаєш в одному місці а прокидаєшся в іншому
зустрічають півні тебе як тільки зявляєшся
а ми відкриваємо очі щоби примружити
і називати коханих зранку твоїм імям
ОБЛІПИХА
Насправді сонця гаснуть і на жуків перетворюються
Лис крадеться і дитина крадеться
хутро руде і руде волосся
часом жуки ховаються в ньому
тоді лис курочку в зуби й у ліс
тоді всміхається дитина і засинає
Лис у ліс дитина в сон
а жуки злітаються до гілок і пахнуть обліпихою
Лесик Панасюк. Вірші
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #15. - 156 с. - С.45-47.
Немає коментарів:
Дописати коментар