Наталя Ружицька. Вірші: "Моє тіло - аморфна речовина...", "Розтрощена гордість...", "Я в почуттях блукаю, як у джунглях..."

Наталя РУЖИЦЬКА

Народилася 1982 року в м. Бердичеві. Закінчила Бердичівську загальноосвітню школу №1. Друкувалася у періодичній пресі.


* * *

Моє тіло - аморфна речовина,
Мій стан залежить від настрою:
Чомусь я тверджу, коли одна,
Коли з тобою - м'якша я.
Я плачу, хоч зі сталі зроблена,
Іржею стікає сум…
Самотня, а, може, збочена?
Любов підіймаю на глум…
Самотність молекул… сум атомів,
Інертна, як гелій, душа,
Хтось має серце з протонів,
В моєму ж - нейтронна тиша.
Можливо, синтез дасть якийсь осад,
Розчинний, а може, то буде вода,
Або в результаті викличу осуд,
Бо я - аморфна речовина.


* * *

Розтрощена гордість,
Розбиті бажання,
Втрачений потяг,
Загибле кохання,
Усміх обличчя,
Сльози затаєні…
Зовні все добре,
А душа розмаєна…
Все в небутті
І думок немає.
Ось вам загадка -
Коли так буває?

Сльота на дворі,
На серці - теж саме,
Краплі дощу стікають сльозами,
Йде падолист, з листом мрія спадає,
Втомлений погляд по небу блукає,
Втомлений погляд по брудному небу…
Хто мені скаже, навіщо це треба?

Серце не буде казкам твоїм вірити,
Очі нізащо тебе не побачать,
Твій голос не буде тебе полонити,
Мабуть, я зможу без тебе жити,
Лиш хто б пояснив мені, як це зробити?


* * *

Я в почуттях блукаю, як у джунглях,
   і розум не знаходить
      і не хоче
знаходить рими й ритм…
У хащах єства мого
чуттєвий дисонанс.
Шукаю я не рими, а хоч слово,
Звичайне та буденне -
й не зникає, -
слів нема, не вистачає,
Щоб пояснить це дивне почуття…
І серце зупиняється у тиші,
і пульс - як грім у чистім небі,
і слова, і рими - не головне,
а головне - присутність
хоч тіні того, що для
нього я шукала слова.
Та як зникає швидко ця хвилина!
Так хочеться спинити серце,
щоб не билось,
Бо боюсь я, що з наступним
Його ударом зникне
відчуття присутності твоєї…
і я спиняю серце, але марно!
Не віднайти того, що вже було!
Як звук, що виникає незугарно
і триває мільйонну долю миті
й повертається в ніщо!

Наталя Ружицька. Вірші: "Моє тіло - аморфна речовина...", "Розтрощена гордість...", "Я в почуттях блукаю, як у джунглях..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Сергій Подолянчук. Вірші: Наш клас, Півник, Тигреня, Їжачок, Таксі

Сергій ПОДОЛЯНЧУК

Учень Тальківської школи Новоград-Волинського району. Захоплюється художньою літературою, любить складати фантастичні історії, казки, вірші. Мріє бути вчителем української мови і літератури.


НАШ КЛАС

В нашім класі гарно й чисто,
Вікна сяють променисто.
Стоять парти в два ряди,
Тут навчаюсь я і ти.
Всі ми дружні і щасливі,
І веселі, і грайливі.
З дисципліною у нас,
Правда, трохи негаразд.
Будем ми навчатися,
Будемо старатися,
Щоб за нас раділи всі:
Матусі і татусі.


ПІВНИК

А ось півник-співунець,
Червонястий гребінець.
Очі в нього, мов вуглинки,
Не проспить він ні хвилинки,
Рано прокидається
Й весело вітається.


ТИГРЕНЯ

Не займай мене, бо я
Хоч мале, а тигреня.
А гарчати вмію: "Рир-р",
Не пущу тебе у двір.


ЇЖАЧОК

В нас живе їжачок,
В нього сірий піджачок
Повен гострих колючок,
Зубками кусається,
В клубочок згортається,
Бо з дітками не грається,
А полює на мишей
Темними ночами,
Свою здобич бачить він
Хитрими очами.
Ловить мишок він, як кіт.
Хай живе багато літ!


ТАКСІ

Учепився реп'яшок
За ведмежий кожушок
І кричить, щоб чули всі,
Що він їздить на таксі!

Сергій Подолянчук. Вірші: Наш клас, Півник, Тигреня, Їжачок, Таксі / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Тетяна Пашківська. Вірші: "Краплями нудьги...", "Чорні птахи...", "Йду в нікуди..."

Тетяна ПАШКІВСЬКА

Народилася 1977 року в с.Мала Цвіля Новоград-Волинського району. Навчається на філологічному факультеті Житомирського педуніверситету ім. І.Франка.


* * *

Краплями нудьги
Витікає сонний дощ.
Марить, задихається
Вітер.
На вітрі ятриться
Сльоза.
Береза оголює плечі
І плаче.
Кидається врізнобіч
опале листя.
Протяги -
У мовчазних фразах:
Це осіння проза,
Де випадково зустрічаються
Чиїсь очі.


* * *

Чорні птахи.
Чорні хмари.
Чорні будні.
Чорні свята.
Чи святa
Та свічка,
Що горить
Одвічно
В чорних душах
Чорних думок?


* * *

Йду в нікуди,
Перебуваю ніде,
Говорю ні з ким
І ні про що.
Порожнеча всюди.
Хто ми і де?
Свідомість у прірві…
За що?

Тетяна Пашківська. Вірші: "Краплями нудьги...", "Чорні птахи...", "Йду в нікуди..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Валерія Панкрашкіна. Вірші: "Спалахи світла огорнули дерева...", "Розбуджена необережним дотиком...", "Прокинулась вранці..."

Валерія ПАНКРАШКІНА

Народилася 1980 року у Житомирі. Навчається у Житомирському педуніверситеті ім. І.Франка на філологічному факультеті. Друкується вперше.


* * *

Спалахи світла огорнули дерева,
Примружили очі та мовчки стоять.
Ти притулилась до сірого неба
І зупинила неспинний час.
Тобі пригадались крилами мрій
Дивнії ночі, без змісту слова.
Білі сніжинки впали на вії.
Боже, якою живою була!


* * *

Розбуджена необережним дотиком,
Дратована гарячим подихом,
Палаючий ділила в просторі
Незнаний порух власної душі.
Тонули руки в неосяжності,
Горіли губи в необачності,
Розповідаючи вірші.


* * *

Прокинулась вранці
Хоча ні: так довго не могла заснути вночі
Слухала як за вікном шумить вітер
І намагалася зрозуміти навіщо мені це
Знала що завтра знову буде дощ
А чекала його вже сьогодні

Валерія Панкрашкіна. Вірші: "Спалахи світла огорнули дерева...", "Розбуджена необережним дотиком...", "Прокинулась вранці..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Тетяна Павлінчук. Вірші: "Зичить минуще забути, заснути, не знати...", Тріумф, Цілість

Тетяна ПАВЛІНЧУК

Народилася в Житомирі. Навчається на філологічному факультеті Житомирського педуніверситету ім. І.Франка. Друкувалася у місцевій пресі, антології "Переказ про повітря", журналі "Філео+Логос", альманасі "Зустріч' 99". 


* * *

Зичить минуще забути, заснути, не знати,
не підіймати із дна, що було первиною,
задум героя не збавить ні крику, ні горя,
бо до суду безумців провадять самі лиш герої.

…Губи змінились відтоді
спинились зморшкою втоми у кутиках
не пасмом витягуєш їх
збиваєш вірою і недовірою
а мов того й не було ніколи
мов складалась мозаїка заново без основи
мовби чиста вода відганяла все бачене й незнане
випивали її у грубощах спраглих
стулену з дихання атмосфери

…Похапцем вчуся жалощів,
обережно, майже пестливо
доглядаю людську порожнечу,
дим за і перед зіницями,
масні, несформовані обриси невдах у минулому;
давно для них бережу наготований камінь,
тільки б самій не спіткнутись випадком об нього.
Нав'язливо сіпаються з-за ліній контролю,
встигають втомитися, схилити голову,
обважнілу від зайвої паніки;
як я гукну, ти почуєш? спинися!
дій одночасність і думка назустріч - розмова,
спогад, як казка, загадкою в морок
викаже, викаже знову.

…О, та вина, що колись милосердя і розум народить, -
то ціна за життя;
у вигадках років, розтятих на ще дрібніші,
розмножених у фатальності здійснень,
обминає тебе привітність кумира,
бо і йому судилося у героїчному задумі
бути не згаданим.


ТРІУМФ

Темно краду
шматочки твоїх мук,
пишаюсь колекцією -
ставка на перемогу,
перекидаю з долоні в долоню,
вростаю собою, входжу,
готую облогу,
щілину для сумніву,
куток для плачу,
виправдань для дощу -
хай усе заздалегідь.

Вчую: давнім щемом
озветься знайомий голос,
звичка усе пам'ятати
і пам'ять в основі звички
знов приведе,
заблукаю дрібною злодюжкою
в тиші - видерти сили у Каменя
і духу стояти над прірвою
(аби лише не над ямою).
В шурхоті реплік порожніх укрита я
чи не тією твоєю силою?


ЦІЛІСТЬ

1

Збігаються під стінами кутики всіх доріг,
новим відкриттям стане вибору вимір і виваженість ваги,
так буває тоді, як не хочуть навіки
почуття розчинитись
підступною змовою в округлих печатках літер.
Може, почерк доріг протореним слідом
відкоркує черговість насипаних щедрістю миль,
змалює щасливу картину, занурену у неймовірність:
зламаний пензель примерзлим до шибок зорям
щось говорить про небо,
сонячні промені сиплються косо
у сплетіння закоханих стебел.

2

Якби іще обітниці, однак
дотичність їх до здійснень нереальна,
так наперед вирішують непевні коливання до права на помилку.
То краще відректися, відхреститись,
злякавшись поступу і сміху,
бо кожен крок навпроти долі
в собі ховає силу всіх дерзань,
і тільки там жертовність обіцяє порятунок
в дрібних дарунках зустрічі.
Назад вертатися, назад,
за тисячі перевдягань неправд,
мільйони перехресть і ран,
висмоктування суті з справжніх надр,
не потаврованих німотністю безсилля.
У безладі цих доторків палких
створить найважче алгоритм єднання,
ти знаєш: єднання поглядів на мить
іще не знак про повну спільність долі.
Коліна б'єш із сорому, це час
перед величністю спокутувати пози,
що заздрість суму сміла прошипіти
у сотнях здогадів,
що в сподіваннях скрадливих тримала,
чужу печаль помірявши на себе…

3

Врешті звершилось:
долоні до лона приклавши,
скрушно із діви дивилася мати
в обличчя твоєї коханої.
І звужувалась пастка навкруги,
десь коло серця скаженіла лютість,
скипала слізьми, падала грудьми
на карту передбачень і смирення,
стирала мохом
уявне благородство назавжди.

4

Лишається тепер людський потік,
що вихопивсь із горла міських потвор
ввібгати ще раз у крапку відпочатку.
В чиїх руках він непідвладно зріс,
ламаючи перед собою кригу?
Там краплею в простір кинуте слово
стало мірилом болю…
Поміж краси знайти жадобу переваги,
не впасти на неміч сили,
на реванш прощань,
щоб завтра стати димом поміж них,
разючих смуг безпечної тривоги.
Відвертість чужого жаркого жадає двобою,
і воля могутніх - розлита по світу вимога,
вертаюся із віщих марень, може,
із замовлянь образ у ніч мовчання.

Тетяна Павлінчук. Вірші: "Зичить минуще забути, заснути, не знати...", Тріумф, Цілість / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Ірина Олішевська. Вірші: "Полум'я вогню...", Пісня

Ірина ОЛІШЕВСЬКА

Народилася 1982 року в Житомирі. Закінчила середню школу №23, художню школу, навчається в Житомирському училищі культури ім. І.Огієнка на відділенні образотворчого мистецтва. Пише вірші, пісні, грає на гітарі і любить мріяти.

* * *

Полум'я вогню

Так схоже на квіти,

Що малюєш ти

По гарячому промені літа.

Квіти, квіти… Із полум'я квіти.

Куди їх подіти?

Вони ж будуть горіти,

Вони будуть палити

Мою душу…

Мушу, мушу їх згасить,

Щоб самій не згоріть

З того щастя-нещастя…

ПІСНЯ

Коли в гітари порвана струна -

Це погано.

Коли струна лопнула в душі -

Це вже рана.

Приспів:

Давай ми зробим так,

Щоб світ цей не був лихим.

Прикрасим його, розфарбуєм його,

Щоб добре жилося всім!

Коли ти сумний, світ немилий тобі -

Всі забули,

Ти посміхнись, увімкни гучніше приймач,

Щоб всі почули.

Приспів.

Якщо на серці нудьга

І поруч немає нікого,

Поглянь у вікно -

Може, потрібна твоя допомога.

Приспів.

Ірина Олішевська. Вірші: "Полум'я вогню...", Пісня / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Ганна Необ'являюща. Вірші: "Мить світла й півстоліття тьми…", Колискова, "Коштовні прикраси мені ні до чого..."

Ганна НЕОБ'ЯВЛЯЮЩА

* * *

Мить світла й півстоліття тьми…
Навіщо мрії у словах?..
Минають дні, старієш ти,
Життя любов розвіє в прах…

Старих пісень чарівний звук
На мить поверне дивний світ,
Щоб знову забуття павук
Зловив нас в сіть поточних літ…

Мить світла й півстоліття тьми…
Минають дні, старієм ми…


КОЛИСКОВА

Можливо, колись
Я прийду до тебе
Під час твоєї весни
І заспіваю тобі колискову -
Чарівні хай насняться сни.

І ти забудеш
Все те, що минуло -
Це все вже давно пусте,
А я розповім тобі казку нову -
Вогонь хай в душі росте.

Нехай тобі сняться
Дивні пригоди,
Щасливе життя і весна,
А я розповім тобі казку нову -
Хай душу тобі гріє вона.


* * *

Коштовні прикраси мені ні до чого,
Не треба мені і речей дорогих,
Ніколи не зраджу я погляду твого,
Безцінного скарбу очей голубих.

Мої всі думки завжди разом з тобою
І серце своє я тобі лиш віддам,
А як не захочеш, зостанусь з журбою,
Залишу кохання самотнім думкам.

Завжди лиш в обіймах погляду твого
Радіє й сумує серце моє,
І більше на світі немає нікого -
У мріях моїх ти один лише є.

Впіймай же мій погляд своїми очима -
Навколо весна, знову квітне весь світ.
Я хочу зустрітись з думками твоїми,
Залишивши в них і свій теплий слід.

Ганна Необ'являюща. Вірші: "Мить світла й півстоліття тьми…", Колискова, "Коштовні прикраси мені ні до чого..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].