середа, 15 серпня 2018 р.

Олег Левченко. Вірші: "Квіточить свіжий мед...", "Спокійний погляд мій...", "Тобі я майбутнє й минуле не зичу...", "Непорочні зачаття в співпраці із Богом...", "Мене розривають слова..."

Олег ЛЕВЧЕНКО

Народився 1 листопада 1978 року в місті Житомирі. Після закінчення ЗОШ № 2 м.Житомира та технічного ліцею вчився на режисера в Житомирському училищі культури і мистецтв ім. Івана Огієнка (1999 – 2002 рр.). Активно займається громадською діяльністю. Заступник голови обласної орґанізації Спілки творчої молоді України “Ліґа АРТІС”. Має публікації у періодичних виданнях, літературно-мистецьких альманахах Житомирщини “Зустріч’99”, “Зустріч 2000 – 2001”, альманасі “Провінція” №3, Всеукраїнському журналі “Березіль”, колективних збірках “Першість”, “Неабищо”, “Останнїй zошит постфутуриzму”. Автор поетичних збірок “Подих” (1999р.), “Камертон почуттів” (2000р.),  збірки афоризмів (2002р.), збірки перекладів поетичних творів анґлійською з української “Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance”, а також “Zорова поеzія”, “Ґлосолалія”(2002р.), “Без надсад вічности” (2003р.), “Візія візерунків” (2003р.), “Розташування простору” (2004р.).


***

Квіточить свіжий мед
у молоці сонця
в суниці теплих слів
й на скибку хліба білого.
Чутливі вуста
пестять пошептами ніжними.


***

Спокійний погляд мій
задумливий, сторонній,
тебе щохвилі вабить
шукати й віднайти…
Чому ж тоді
цих струн, які ладнаєш,
торкнутися боїшся ти?..


***

Тобі я майбутнє й минуле не зичу,
Твій праведний шлях:
кульмінація болю…
А в жмені осяяні кров’ю обличчя
І буднів брудних
височить крематорій.

Ти схожий на того,
що буде не завтра,
Ховаючи серце в емоцію світла.
Поглянь,
 як в рефлекторах кожного кадру
Ти змінюєш простір,
             пророчиш на дійсність.
Нам жити не боляче
в травмах суспільства,
Нам просто б уникнути
слів несміливих
Й давно примиритися
       свідком насильства:
Коріння ідей вивертає могили.


***

Реальність, непорочно зачавши майбутнє, 
нарешті втратила цноту.

Непорочні зачаття
в співпраці із Богом,
Ексґумація душ для великих ідей,
Новоявлення цноти у місті
Нью-Содом
І зручний гонорар
для майбутніх дітей…

Розпанаханість вір
стимулює на краще,
Обладунки життя
терплять глупий вогонь.
О, прозрілий народе,
на часі ледащий,
Як гуде твоя кров,
плоть землі для долонь.

Елітарність слугує метою обгортки,
В поколінні травмованім
час ножовить;
Лона масових NEOстей
“тішать” аборти,
Наречена у білім best-плоттям
крильмить.


***

Мене розривають слова,
але мовчу.
Полишаю святість білого аркуша.


Олег Левченко. "Квіточить свіжий мед...", "Спокійний погляд мій...", "Тобі я майбутнє й минуле не зичу...", "Непорочні зачаття в співпраці із
Богом...", "Мене розривають слова..." : вірші / Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с. - С.47-48.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Людмила Золотюк, Галина Левченко. Коли «Бридкий» не бридкий (відгук на виставу). Стаття з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #16 (2011)

Коли «Бридкий» не бридкий Коли: 29 грудня 2010 року, о 18:00. Хто вчинив:  Молодіжний театр «1-а студія» . Ролі виконували: Світлана Полі...