**
Я знову й знову бачу море,
Наче відлуння в небесах,
Яке не бачила ніколи,
А мариться воно у снах.
Як зараз відчуваю дотик
Яскравих крапель у руках.
І тихий, теплий вітру подих
В волоссі швидко заблукав.
І хвилі музику згадала,
Воно лилось, наче вода.
Продовжити я сон бажала,
Та це не сон — мрія моя.
**
Моє щастя пахне черешнею,
Що загорнута в терпку посмішку.
Я хотіла б бути вищою,
Щоб дістати з гілки ще одну.
Моє щастя на смак, як яблуко,
Оповите медовим золотом.
А небо розлите, як молоко —
Ніби тепле, але віє холодом.
Моє щастя на вигляд, як зорепад,
Наче в руки летить, та не вхопишся.
Я ніколи не чую чужих порад,
Проте вірю — бажання збудеться.
Моє щастя — як дивна мелодія,
Тільки я відчуваю красу її.
Вона там лиш лунає, де ти і я.
Там, де сонце яскраво коралове.
Оксана Ринкевич. Вірші / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #13. - 116 с. - С.39.
Немає коментарів:
Дописати коментар