Він стане морем
У вагоні метро майже навпроти сидів чоловік і співав
мав років так 32 і досить приємний баритон
не знав тієї пісні
а приспів і той місцями мугикав
Йому було все одно що довкола люди
він співав чітко і щоб можна було почути
Я мов та ріка що стане морем
Потім кілька секунд щось думав чухаючи поголене підборіддя
і знову заводив
Відпусти мене я стану морем
І так постійно
неначе мантру
але у вагон зайшли патлаті хлопці з гітарами і не менш патлатими дівчатами
заховали чоловіка у волоссі
розчинили його пісню у своїх голосах
Не розуміти а відчувати
В. Ковальчуку і Дж. Унгаретті
Поезію потрібно не розуміти а відчувати
прокручував цю його улюблену фразу в голові
Вона читала Унгаретті в оригіналі
і я просто не міг не підійти
Поезію потрібно не розуміти а відчувати
Вона дозволила мені відкрити для себе ще один верлібр Джузеппе
In galleria
в галереї
зрозумів я й подумав що все має бути просто
так я не читав цього в перекладі
так у мене немає італійського словника
та я взагалі не знаю італійську
але поезію потрібно не розуміти а відчувати
Un occhio di stelle
ci spia da quello stagno
e filtra la sua benedizione ghiacciate
su quest'acquario
di sonnambula noia
Це означало для мене таке
Одне око на стелі
це спить кволе стегно
не пропускає світла бензинова квітка
бо призначення акваріума
сомнамбул рятувати
Таку сюрреалістичну картинку показав мені верлібр
але я не відчув його а намагався зрозуміти
але той хто володіє італійською розумів би його по-іншому
але кожен розумів би своє щось
а поезію потрібно не рзуміти а відчувати
саме це кинув я їй на прощання
і пішов з переписаним віршем у руці
У вечірньому трамваї
Пяний чоловік у вечірньому трамваї
заснув
а кепочка його на сидінні
на яке я тільки-но збирався вмоститись
Чоловік прокинувся
і забувши кепочку вийшов на зупинці
а я так і не сів туди куди хотів
Як я це напишу
Я напишу цей верлібр
без будь-яких корекцій
який вийде
такий і буде
Відкрию тлумачний словник
на сторінці 506 і
подивлюсь друге слово зверху
його значенням і закінчу
цей верлібр
Стагнація
це коли ти припиняєш
стогнати
муркати
плямкати
чи хоча б усміхатись
тоді в моїх венах
зупиняється кров
На склі
На тролейбусному склі
я розгледів лебедя
дзьоб намальований був нігтем
голова теплим подихом
шия наче хось пальцем провів
а над іншим усім постарався мороз
Чогось не вистачало
домалював лебедю око
він одразу став таким живим
що я зрозумів
Я як завжди не сказав тобі
що ти найкрасивіша
Пальчик
Якби розповів що під нігтиком твоїм
зароджується тінь
чи думала б що через тебе так швидко темніє
бо видряпавши якусь приємність на замерзлому вікні маршрутки до мене
вона розвезла цю приємну тінь по місту
Якби розповів чому мерзне твій пальчик
чи повірила б мені
Виловлюю рибок з твого пальчика
знімаю зі знаків питань
а вони виблискують відповідями
але питання рвуться волосінню
і я не знаю чи р
Лесик Панасюк. Вірші /
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературно-художній журнал. - 2011 - #16. - 160 с. - С.69-71.
Немає коментарів:
Дописати коментар