Парні числа
Біля мене дві іграшки
А я засинаю одна
на двох подушках
на двоспальному ліжку
на правому боці
мама переконувала
що на лівому болітиме серце
Ти як завжди нелогічний
ти не поруч
Вікно потоваришувало з дощем
покохались
подавали одне одному ляпасів
ще потоваришували декілька разів
соромно було підглядати
закрити очі означає померти
тому їх заплющила
Під цим вікном
тільки ззовні
я випалювала малюнки на дощечках
в дитинстві я засинала з сестрою
в дитинстві єдиним взірцем стосунків були Барбі і Кен
А ти як завжди нелогічний
вештався неподалік
Одкровення іграшки
А сніг насправді теплий і приємний
— промовив лосик кинутий у сніг —
Я іграшка та він мені мов термос
Я сплю із ним як хтось зі мною міг
Дерева зверху дивляться мов гетьмани
у програшній для них війні поліг
статевими клітинами геть темними
смертельною хворобою цей сніг
Сніг і мене зсередини наповнює
мов органами білими реальними
Напевно так народжуються олені
що возять лосиків несправжніх разом з сантами
Він любив споглядати
Він любив
вгадувати сузіря
щоправда не бачив тих що над головою
не міг скинути з неї
опале листя
і хижих горобців
Голову йому чухала сусідня береза
памятав її ще малою
тепер він був менший за неї
менший за багато речей у цьому районі
Більшим лише за дітей
любив підслуховувати їхні розмови
діти ніколи не брешуть
Він любив споглядати
чув що так роблять буддисти
діти казали що це ті хто будують будинки
Він любив споглядати
але береза заважала дивитись на пятиповерхівку навпроти
в яку був таємно закоханий
якій боявся підморгнути
щось бормотів
уподібнюючись до власних вен на початку опалювального сезону
соромився трьохповерхового зросту
До нього залицялись чотириповерхівки
яких було багато у цьому районі
але їх не любив
бачив багато похорон
не любив парні числа
Він намагався
не відкидати тіні
не заважати дітям гратись
Любив споглядати позіхаючи сонце
пятиповерхівку
діти казали
що коли дивитись на щось дуже довго
то воно почне наближатись
діти ніколи не брешуть
Він мав тату з правого боку
це графіті було старе і англійською
англійську знав так як і його мешканці
для нього це значило
“Do not disturb”
Про усмішку
Вона усміхалась правим краєм губ
не соваючи їх
а напружуючи щоку
Якщо обидва кутики рота підіймались
то опускались очі
і щоб їх підняти
треба було знову перевести губи
у висхідне положення
усміхаючись нахиляла голову вправо
Для нього це було вліво
Вона питала
що б значила така усмішка
Воно мовчало
мало невдалий досвід
з мачухою Білосніжки
Казка про несправжні гриби
Коли вона ходила по гриби
завжди кидала у кошик декілька несправжніх
щоб
Боровиковські
Опенькови
Підберезчуки
сімями ходили вітатись
до незнайомих їм родичів
щоб самі стрибали у кошик
Коли ходила по гриби
завжди гралась із сонцем
пускаючи йому цілунки
Воно ніяковіло
і скидало кленовий лист на голову
і ще декілька обабіч стежки
чи то роблячи червону доріжку
чи то канадський прапор
водило її по лісу
чіпляючись промінцями за вії
У той день
сонце ослабло
пошкрябане вітровими кігтями
прикривало хмарами рани
Довелось піти без нього
Ліс скориставшись моментом мстився
за усі зібрані сімї
давав їй гілками стусанів
лякав гриби
щоб тікали від кошику
намагалась наздогнати
падала
Вітер виганявши
помітив кригою волосини
щоб більше не приходила
Вона думала
що це сонце
з ними змовилось
щоб несправжні гриби забрати
Вона більше не гралась з ним
І до сих пір
я не можу підвести очі
боляче зустрічатись поглядом з тим
хто так і не зрозумів
у чому винний
Не треба хустинку мусолити
(переклад з російської Лесика Панасюка)
Не треба хустинку мусолити
І скаржитися на нежить
Забий що на вулиці холодно
Нехай це тебе не бентежить
Ось бачиш грязюка довкола
Значить весна вже близько
Вітром бляшанку футболить
Ну що ти скажеш
Дівчисько
Зараз підемо й попросимо
Парасольку у Мері Попінс.
Піносолом закрапаєм носика
Тобі небо
Зараз не осінь
Вязатиму райдугу
Я вязатиму шарф
дуже банальних кольорів
позначимо їх так
французький
індіанський
революційний
радісний
радісно-свіжий
свіжий
темно-свіжий
Вязатиму із сонячних променів
шарф таких кольорів
можна вязати лише з природного матеріалу
щоб у кожній петлі зайчики грались у хованки
Вязатиму на даху
так і до сонця ближче
і вперше матиму сусіда знизу
який перестане палити
коли мій шарф досягне його вікна
глюкани
подумає
і обовязково кине палити
А якщо впущу шарф
його обовязково зустріне ворона
злякається
і накакає
на райдугу що її переслідує
Потім розповідатиме зграї
своєму чорному кварталу
про те як на райдузі поставила мітку
їй звісно не віритимуть
ворони завжди потребують доказів
Якщо я його впущу
він обовязково
зустріне чиєсь обличчя
чи то райдугою
чи то обкаканим шарфом
ще й з гострими спицями
залежно від того
ким почуватиметься у цей момент
Чи просто приземлиться на дорогу
клумбою для котів
знайомим пташиним запахом для собак
жахом для сусіда знизу
Діти плакатимуть над ним
як над мертвою райдугою
ще й ворони прилетять
Не бійтесь не розтерзати його
просто шукатимуть мітку
ворони завжди потребують доказів
Оксана Гаджій. Вірші /
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературно-художній журнал. - 2011 - #16. - 160 с. - С.64-68.
Немає коментарів:
Дописати коментар